Як виробники програмного забезпечення для відновлення даних, ми щодня отримуємо десятки звернень від клієнтів із проханням допомогти відновити втрачену інформацію. У більшості випадків нам удається допомогти, однак деякі ситуації справді безнадійні. У цій статті ми розповімо, як не опинитися в ситуації, коли з втраченими даними вже нічого не можна зробити.
Зміст
- Обережно поводьтеся з фізичними носіями
- Дані, видалені з SSD-дисків
- Фрагментація
- Резервні копії
- Старі комп’ютери
Обережно поводьтеся з фізичними носіями
Хоча втрата інформації через фізичне пошкодження носія трапляється не дуже часто, саме це є однією з головних причин, через які файли стають остаточно невідновними. Навіть якщо флеш-накопичувач, карта пам’яті чи зовнішній жорсткий диск здаються міцними, пам’ятайте: це складний електронний пристрій. Якщо просто залишити його в багажнику автомобіля спекотного літнього дня, пристрій може пошкодитися, а всі збережені на ньому дані — бути фактично знищеними. Особливо це стосується твердотільних пристроїв, таких як USB-флеш-накопичувачі, карти пам’яті та SSD-диски. Осередки флеш-пам’яті погано переносять надмірне нагрівання.
Ще одна поширена причина втрати даних — пошкодження водою. Ідеться не про випадки, коли ви впустили ноутбук у басейн або користувалися ним під сильною зливою. Ми маємо на увазі значно менш помітне, а тому небезпечніше явище — конденсацію. Якщо занести пристрій додому з холодної вулиці взимку, на його найхолодніших частинах (наприклад, на відкритих металевих поверхнях) утворяться крихітні краплі конденсату. Якщо одразу під’єднати пристрій до живлення, виникне ризик короткого замикання. Пам’ятайте, що карти пам’яті також є складними електронними пристроями. Принісши їх із холоду, залиште їх на деякий час у теплому приміщенні, щоб конденсат випарувався.
Дані, видалені з SSD-дисків
Імовірно, це друга за поширеністю проблема, з якою ми справді не можемо допомогти нашим клієнтам. Відносно новий і правильно налаштований SSD-диск, встановлений у ПК під керуванням Windows або Mac OS X, може непомітно видаляти дані у фоновому режимі завдяки постійній внутрішній оптимізації продуктивності та технологіям вирівнювання зношування. Зверніть увагу: до «видалених даних» належать усі файли, видалені безпосередньо через Провідник Windows або сторонню програму (а також вилучені з Кошика), відформатовані томи та видалені розділи.
Також відомо, що SSD-диски можуть раптово виходити з ладу. Ще секунду тому диск працює, а наступної — перестає визначатися. На жаль, програмні засоби відновлення даних не здатні впоратися з такою проблемою. Якщо на SSD-диску зберігаються важливі дані, найкраще звернутися до виробника накопичувача та дізнатися, яку авторизовану лабораторію він рекомендує для роботи з вашим SSD. Навіть у цьому разі вартість робіт, найімовірніше, буде високою, а шанси на успіх — невеликими.
Однак ми ніколи не відповідаємо категоричним «ні», якщо клієнт звертається до нас із проблемою SSD-диска. Існує так багато винятків, що вважати дані втраченими лише через виконання SSD-команди TRIM було б помилкою. Наприклад, якщо ви проводите експеримент з Ubuntu, завантажуєте систему з флеш-накопичувача й випадково дозволяєте їй перерозподілити ваш диск, шанси повернути файли дуже високі. Залежно від конкретного дистрибутива та його збірки система може розпізнати SSD-диски й увімкнути повноцінну підтримку TRIM, а може й не зробити цього. У результаті вихідні дані можуть залишатися на диску — не видаленими, не стертіими й не очищеними командою TRIM. Скористайтеся програмою для відновлення розділів, щоб знайти вихідні розділи та відновити файли.
Фрагментація
Фрагментація — один із наших найгірших ворогів. Ми постійно вдосконалюємо алгоритми сигнатурного пошуку файлів, однак маємо справу з фундаментальним обмеженням відновлення за вмістом: такі алгоритми здатні працювати лише з безперервними фрагментами даних. Чому так відбувається?
Уявімо, що потрібно відновити файл, але у файловій системі більше немає запису, який на нього вказує. Таке трапляється, якщо файл було видалено давно, на диску виконувалося багато операцій або диск майже заповнений і системі часто доводиться повторно використовувати записи файлової системи. У такому разі ми спробуємо знайти файл за його впізнаваною сигнатурою — наприклад, сигнатурою «JFIF» на початку кожного JPEG-файлу. Припустімо, нам вдалося знайти сигнатуру та розібрати заголовок файлу, правильно визначивши його початок і розмір.
Знаючи адресу першого сектора диска, зайнятого певним файлом, а також його точну довжину, теоретично можна обчислити точне розташування цього файлу на диску. Цей підхід справді працює й майже завжди дає результат для невеликих файлів, наприклад документів або зображень. Однак у разі великих файлів відновлення за вмістом працює лише тоді, коли файл зберігається одним безперервним фрагментом. Якщо різні частини файлу розкидані по диску, алгоритм не зможе правильно визначити сектори, зайняті цим файлом. У результаті коректно буде відновлено лише його перший фрагмент. Замість наступних фрагментів ви отримаєте випадкові дані, що належать іншим файлам. Іншими словами, кінцевий результат буде пошкодженим і повністю або частково непридатним для використання файлом. Утім, це все ж може бути краще, ніж нічого.
Щоб зменшити ймовірність потрапити в таку ситуацію, намагайтеся підтримувати низький рівень фрагментації диска, увімкнувши планову дефрагментацію у вбудованому дефрагментаторі Windows. Для цього достатньо встановити один прапорець у програмі «Дефрагментація диска», розташованій у меню «Стандартні» — «Системні інструменти». Надалі утиліта повністю автоматично подбає про все інше.
Але як щодо твердотільних носіїв, таких як флеш-накопичувачі, карти пам’яті та SSD-диски? Дефрагментація не працює із твердотільними носіями. Навіть якщо вам вдасться її ввімкнути (наприклад, за допомогою засобу дефрагментації диска, вбудованого у Windows 8.1 і новіші версії), вона лише очистить вільний простір, а не перемістить фрагменти даних. Як ми вже зазначали, відновлення даних із SSD-дисків може бути надзвичайно складним. Пам’ятайте про це й завжди створюйте резервну копію вмісту SSD-диска в іншому місці (наприклад, у хмарному сховищі).
Резервні копії
Ще десять років тому створювати резервні копії було складно. Потрібно було встановлювати окрему програму та налаштовувати розклад резервного копіювання. Якщо з жорстким диском щось траплялося, доводилося знову встановлювати ту саму програму й вибирати останню інкрементну резервну копію, сподіваючись, що засіб успішно відновить усі дані (для пересічного користувача це зовсім не було гарантовано).
Кілька років тому з’явилися варіанти резервного копіювання у хмару. Можна було встановити хмарну програму (наприклад, Dropbox) і перемістити документи, налаштування та зображення до синхронізованої папки. Після цього програма автоматично синхронізувала дані з онлайн-сховищем, забезпечуючи: а) доступ до файлів із будь-якого місця та пристрою; б) просте відновлення синхронізованих даних на тому самому або іншому комп’ютері в разі несправності.
Сьогодні навіть цього робити не обов’язково. Якщо ви користуєтеся Windows 8.1 або Windows 10, достатньо ввійти за допомогою облікового запису Microsoft — і ви автоматично отримаєте приблизно 15 ГБ безкоштовного онлайн-сховища Microsoft OneDrive. Усі ваші особисті файли, налаштування, електронні листи, документи, зображення, відео та музика автоматично синхронізуватимуться з хмарою без будь-яких додаткових дій з вашого боку. Відновити всі ці дані на новому комп’ютері так само просто: достатньо ввійти на ньому за допомогою свого облікового запису Microsoft. Якщо вам потрібно більше ніж 15 ГБ, розгляньте можливість оформлення передплати Office 365 і отримання необмеженого обсягу сховища.
Дотримуючись цих простих порад, ви більше не хвилюватиметеся через втрату файлів.
Старі комп’ютери
Користувачі старих комп’ютерів і ноутбуків, за якими погано доглядали, належать до групи, найбільш уразливої до втрати даних. Застаріле обладнання для зберігання даних частіше виходить з ладу через звичайне зношування, а у випадку ноутбуків — ще й через неминучі удари та падіння. У старих версіях Windows не було автоматичного резервного копіювання в OneDrive, а фрагментація, що накопичувалася роками, перетворює відновлення даних на надзвичайно складне завдання. Якщо ви користуєтеся одним із таких пристроїв і зберігаєте на ньому цінну інформацію, створіть резервну копію просто зараз. Можна скористатися одним із хмарних сервісів або просто скопіювати дані на місткий USB-флеш-накопичувач — це гарна ідея в будь-якому разі.
